Каждый год отраслевые обзоры публикуют списки главных финтех-трендов, и 2026-й не исключение. Artem Lyashanov отобрал пять направлений, которые повторяются сразу в нескольких независимых источниках, а не только в одном материале, и добавил к каждому оговорку относительно того, насколько уверенно можно говорить об их реализации.

Artem Lyashanov: общий фон

По данным KPMG Pulse of Fintech, на которые ссылаются несколько отраслевых обзоров, глобальные инвестиции в финтех в 2025 году, по предварительным оценкам, восстановились примерно до 116 миллиардов долларов в рамках 4719 сделок против около 95,5 миллиарда долларов в 5533 сделках годом ранее.

Меньшее количество сделок при большем объёме капитала. По такой интерпретации, может означать, что инвесторы всё более придирчиво выбирают, в какую инфраструктуру вкладывать средства, хотя однозначных выводов из одного набора цифр, вероятно, делать не стоит.

Пять трендов, которые чаще всего упоминают отраслевые обзоры:

1. Идея уже не сводится к простому добавлению кнопки оплаты в чужое приложение. Речь идёт о более глубокой интеграции платежей, биллинга и отчётности в рабочие процессы бизнеса, где финансовая услуга работает незаметно;
2. Мгновенные платежи становятся стандартом;
3. ИИ-агенты заходят в операционные процессы. По описанию нескольких источников, речь идёт о задачах вроде обработки исключений в платежах, первичного разбора спорных транзакций или комплаенс-проверок;
4. Токенизация активов переходит от экспериментов к практическому применению;
5. Автоматизация комплаенса становится частью продукта.

Большинство материалов, на которых основаны подобные перечни трендов, готовят компании, которые сами продают решения в этой сфере, разработчики программного обеспечения, платёжные провайдеры, поставщики комплаенс-инструментов. Это не обязательно обесценивает приведённые наблюдения, но означает, что формулировки вроде компании, которые не адаптируются, рискуют отстать стоит воспринимать как риторический приём отраслевого маркетинга, а не как нейтральный прогноз.

Отдельно стоит учитывать, что разные источники по-разному расставляют приоритеты: одни на первое место ставят токенизацию и цифровые активы, другие, прежде всего инфраструктурную консолидацию и слияния компаний, третьи, регуляторные изменения в отдельных юрисдикциях.

Artem Lyashanov об украинском контексте

Для украинского финтех-бизнеса актуальность этих трендов, вероятнее всего, неравномерна. Тема real-time платежей и встроенных финансов резонирует с уже существующей инфраструктурой, тогда как токенизация активов и стейблкоины остаются в большей степени вопросом будущего регулирования, чем текущей практики. Насколько быстро эти глобальные тренды транслируются в конкретные бюджетные решения украинских компаний, вопрос, который, вероятно, стоит рассматривать отдельно для каждого бизнеса, а не по единому шаблону.

Пять перечисленных направлений звучат убедительно именно потому, что повторяются сразу в нескольких независимых источниках. Но это не означает, что каждое из них одинаково актуально для каждого бизнеса.

Тема открытых данных в финансах постепенно смещается от чисто регуляторного вопроса (обязан ли банк делиться данными) к стратегическому (как на этом строить конкурентное преимущество). Артем Ляшанов разбирается, что стоит за этим сдвигом и почему некоторые тезисы в индустриальных материалах стоит читать с определённой осторожностью, учитывая, кто именно их публикует.

Артем Ляшанов объясняет, чем Open Finance отличается от Open Banking

Open Banking в классическом понимании это возможность для клиента разрешить сторонним сервисам безопасный доступ к данным своего банковского счёта как транзакциям, балансам, платежам.

Open Finance, согласно материалам индустрии, расширяет эту логику за пределы банковского счёта на инвестиции, пенсионные накопления, страхование, кредитную историю и даже данные о занятости.

Идея в том, что полная финансовая картина человека редко умещается в одном банковском приложении, и именно поэтому появляется запрос на более широкий обмен данными между разными типами финансовых продуктов.

Ключевые отличия:

• Open Banking. Данные банковского счёта (транзакции, балансы, инициация платежей через защищённые API);
• Open Finance. Более широкий набор данных (инвестиции, пенсии, страхование, кредитная история, иногда данные о занятости и коммунальных платежах);
• Расширение этой логики связывают, в частности, с пакетом PSD3/PSR и отдельным регламентом о доступе к финансовым данным (FiDA), хотя окончательные сроки их вступления в силу, по имеющимся данным, ещё не зафиксированы.

Подход к этой теме заметно различается по регионам, и сводить его к одной модели, вероятно, было бы неточно. В ЕС и Великобритании движение в сторону Open Finance в основном описывают как регуляторный процесс, то есть требование делиться данными исходит от законодательства.

В Австралии похожую роль играет режим Consumer Data Right, который, по имеющимся данным, изначально заработал в банковском секторе, а затем распространился на энергетику и небанковское кредитование. В США, судя по обзорам индустрии, ситуация развивается скорее рыночным путём, где финансовые институты и финтех-компании договариваются о подключении данных через партнёрства и конкуренцию, без единого федерального мандата, охватывающего всю эту сферу.

Почему исходящие данные тоже могут быть преимуществом

В большинстве обсуждений Open Banking фокус традиционно на входящих данных, то есть на том, как банк или финтех получает доступ к данным клиента из других источников, чтобы построить более полную картину. Менее очевидный тезис, который встречается в отдельных отраслевых материалах, касается противоположного направления: когда клиент даёт разрешение сторонним сервисам получить доступ к его данным в вашем учреждении.

Логика здесь примерно такая, если клиент подключает свой счёт к сервису автокредитования или инвестиционной платформе, это, вероятно, сигнализирует о намерении, что человек выбирает авто в кредит или интересуется инвестициями. По такой интерпретации поток исходящих запросов на доступ к данным можно рассматривать не только как риск оттока клиента, но и как источник информации о том, какие продукты и услуги ему, вероятно, актуальны прямо сейчас.

Цифры, которые приводят в отраслевых материалах

В одном из отчётов, подготовленных по заказу крупной платёжной сети совместно с исследовательской компанией, приводятся, в частности, такие данные, как значительная доля потребителей якобы готова сменить финансового провайдера ради лучших инструментов управления деньгами, а большинство опрошенных руководителей финансовых учреждений сообщают о прямом росте доходов от инициатив Open Finance.

В другом материале, на этот раз от поставщика решений для агрегации данных, приводится статистика о том, что значительная доля потребителей готова искать другого провайдера, если тот не поддерживает подключение к любимым финтех-приложениям.

Это звучат убедительно, но важно держать в уме, что и исследование, и его интерпретация заказаны или подготовлены компаниями, прямо заинтересованными в распространении Open Finance как коммерческой концепции. Это не обязательно означает, что цифры неточны, но независимой проверки методологии в публичном доступе, как правило, нет.

Артем Ляшанов об украинском контексте

Прямых регуляторных требований Open Banking по образцу PSD2/PSD3 в Украине пока что, насколько известно, нет в том же объёме, что в ЕС, хотя тема открытого банкинга обсуждается в контексте евроинтеграции финансового регулирования. Для украинских финтех-компаний, работающих с европейскими партнёрами или готовящихся к возможной гармонизации регулирования, эта тема, вероятно, актуальна скорее как ориентир на будущее, чем как текущее операционное требование.

Артем Ляшанов о рисках и открытых вопросах:

• Переход от Open Banking к Open Finance означает распространение принципов обмена данными на более чувствительные категории, что, вероятно, повышает и требования к защите приватности;
• Отсутствие единого стандарта API в разных юрисдикциях продолжает оставаться практической проблемой, даже если регуляторные намерения направлены на гармонизацию.

Сдвиг от Open Banking к Open Finance выглядит логичным продолжением тренда на более полную и персонализированную финансовую картину клиента. Станет ли открытый обмен данными действительно новым конкурентным преимуществом для большинства игроков рынка, или останется нишевой темой для компаний с ресурсами на соответствующую инфраструктуру, вопрос, который, вероятно, прояснится только с практикой внедрения в ближайшие несколько лет.

Артем Ляшанов – предприниматель, финтех-эксперт и инвестор, более 10 лет опыта в создании платёжных продуктов. Материал подготовлен на основе публичных источников и не является финансовой или инвестиционной консультацией.

Артем Ляшанов — бізнесмен, спеціаліст із фінансових технологій та інвестор із понад 10-річним досвідом створення платіжних продуктів. Сьогодні — приватний бізнес-радник великих брендів і фінтех-інвестор.

Український фінансовий ринок переходить у нову фазу. З 1 січня 2026 року банки та інші постачальники платіжних послуг зобов’язані працювати за новими правилами Open Banking. Для бізнесу, особливо фінтех-компаній, ритейлу, маркетплейсів і будь-кого, хто працює з платежами, це зміна правил гри.

Що таке Open Banking

Простими словами, Open Banking це механізм, який дозволяє стороннім сервісам (не банкам) отримувати доступ до інформації про рахунок клієнта або інціювати платіж з цього рахунку, але тільки за явною згодою самого клієнта. Раніше дані про ваш рахунок існували виключно всередині банку.

Тепер, якщо клієнт сам на це погодився, цими даними може скористатися інший сервіс, наприклад, застосунок для управління особистими фінансами, бухгалтерський сервіс або платіжний провайдер інтернет-магазину.

Юридично це впроваджено Постановою Правління НБУ № 80 «Про затвердження Положення про відкритий банкінг в Україні», яка набрала чинності 1 серпня 2025 року. Банкам дали п’ять місяців на технічну та організаційну підготовку, тобто привести свою роботу у відповідність до нових вимог потрібно було до 1 січня 2026 року.

Важливо розуміти контекст, що це не одноразова інша вимога регулятора, а логічне продовження довгого шляху. Ще у 2020 році Національний банк затвердив Стратегію розвитку фінтеху в Україні до 2025 року, у якій окремим напрямком було визначено побудову академічної бази для відкритого банкінгу та імплементацію європейської директиви PSD2. Тобто бізнес, який стежив за фінтех-ринком останні п’ять років, мав час підготуватися.

Як це працює

В основі Open Banking, поняття явної згоди користувача (consent), яка обов’язково підтверджується через надійну автентифікацію клієнта (SCA – Strong Customer Authentication). Без цього підтвердження банк не має права передавати жодну інформацію третій стороні.

Спрощено механізм виглядає так:

• Користувач у застосунку стороннього провайдера (наприклад, у сервісі обліку фінансів) натискає «підключити рахунок» або «оплатити через…»;
• Цей провайдер надсилає запит до банку через спеціальний API;
• Банк проводить автентифікацію клієнта та показує йому, кому, які саме дані (баланс, виписки за певний період) і на який термін (максимум 180 днів) буде надано доступ;
• Клієнт підтверджує згоду, і лише після цього дані чи платіж стають доступні третій стороні.

Відкликати згоду можна в будь-який момент, як через інтерфейс банку, так і через інтерфейс стороннього сервісу, причому без повторної суворої автентифікації. Усі учасники процесу зобов’язані фіксувати дату й час надання та відкликання згоди і зберігати ці записи щонайменше п’ять років.

Хто за що відповідає

Це ключове питання для будь-якого бізнесу, який планує інтегруватися з банками через Open Banking. Відповідальність розподілена так:

• Банк відповідає за коректне отримання й перевірку згоди клієнта, за збитки, спричинені порушенням вимог регулювання, і за неправомірне розкриття банківської чи комерційної таємниці третій стороні;
• Третя сторона (провайдер інформаційних послуг або провайдер послуг з ініціювання платежу) відповідає за коректність запиту на доступ і за перевірку чинності згоди перед кожним зверненням за даними чи платежем.

Іншими словами, банк це вартовий рахунку клієнта, а фінтех-компанія чи будь-який інший сторонній сервіс, той, хто повинен довести, що має на руках чинний дозвіл, і регулярно це підтверджувати.

Що це означає для бізнесу

Вбудовані фінансові сервіси. Будь-який бізнес тепер може законно і безпечно бачити рахунок клієнта (з його дозволу) і будувати на цьому продукт:

• Автоматичний підбір тарифу;
• Миттєву перевірку платоспроможності;
• Персоналізовані пропозиції.

Прямі платежі з рахунку замість карткових комісій. Можливість ініціювати платіж напряму з рахунку клієнта (PISP-модель) дозволяє бізнесу зменшити залежність від карткових платіжних систем і відповідно, частину комісій за еквайринг.

Точніший скоринг і нові продукти кредитування. Доступ до реальної транзакційної історії клієнта (за його згодою) дає фінансовим компаніям набагато якісніші дані для оцінки ризику, ніж застарілі моделі скорингу. Це безпосередньо впливає на те, хто на ринку мікрофінансування і кредитування зможе пропонувати кращі умови.

Конкуренція за довіру, а не лише за продукт. Оскільки доступ до даних тепер залежить виключно від згоди клієнта, виграють ті компанії, які зможуть пояснити користувачу, навіщо їм потрібні ці дані і яку цінність він отримає у відповідь.

Що це означає для бізнесу

Компаніям, які планують виступати третьою стороною (TPP), варто заздалегідь подбати про кілька речей:

• Технічна готовність;
• Юридична готовність;
• Прозорість інтерфейсу;
• Кібербезпека.

Банки, зі свого боку, зобов’язані забезпечити базові API для прийому запитів на згоду, оновити внутрішні документи, провести автентифікацію клієнта на кожному кроці та миттєво припиняти доступ третьої сторони у разі відкликання згоди.

Артем Ляшанов регулярно аналізує зміни на фінтех-ринку України та світу для провідних бізнес-медіа. Більше колонок у блозі.

When ordering food, calling a taxi or making a purchase in an online store, a person increasingly receives a loan, insurance or cashback account. A financial service is no longer provided as a separate product with its own name and bank logo. It is simply sewn into the “pay” or “confirm order” button. This is embedded finance, and it is they who determine what the economy of the next decade will look like.

In this article, we will analyze why embedded finance is growing so quickly, what examples best illustrate this, and where the boundaries of this model lie.

Why is this happening right now

Embedded finance has been around for years; store credit cards were the prototype of this model a decade ago. But the scale it has now achieved has been made possible by the confluence of three factors:

• Open banking APIs, which allow non-financial companies to connect to licensed infrastructure without their own banking license;
• Regulatory clarity on partnership models between banks and platforms;
• Changing consumer behavior, who are used to solving everything in one application and are not willing to tolerate unnecessary steps.

According to analysts Dealroom and ABN AMRO Ventures, the global embedded finance market could reach $7.2 trillion by 2030. In the UK, the market is forecast to grow from about $6.5 billion in 2024 to more than $15.7 billion in 2029 (that’s an average annual growth of almost 20%).

“When a bank asked if a customer was willing to wait three days for a loan decision, it sounded normal even ten years ago. Today, expectations are shaped by platforms that issue decisions in thirty seconds right on the payment page,” notes Lyashanov.

How it works in practice

The most illustrative examples of embedded finance

Companies that initially had nothing to do with finance:

• Shopify started as a platform for online stores, and now through Shopify Capital it issues loans and advances to merchants based on data on their sales (this is a more accurate risk assessment than that available to a traditional bank that only sees an account statement);
• Uber embeds financial tools for drivers, turning one-time trips into long-term involvement in its ecosystem;
• Amazon makes payment so invisible that the purchase decision is made faster than a person has time to realize it.

What is common in all these cases

The company looks at the customer not as an account with a balance, but as behavior, activity and context. This is a fundamentally different view of risk and loyalty than the one that banks have historically used.

“The platform knows more about its user than a bank ever knew about its client. Not because the platform collects more personal data, but because it sees real behavior in real time, not a certificate of income issued a month ago,” emphasizes Artem Lyashanov.

The limits of the model

Despite all its appeal, embedded finance has a downside that is often left out of the headlines.

• First, operational

When a platform adds payments or lending, it inherits not only revenue, but also the complexity of the financial infrastructure. A large bank has entire divisions that deal exclusively with this. A technology company that adds a financial function as one of the product features often underestimates the depth of this work and encounters accounting discrepancies only when the scale no longer allows them to be corrected manually.

• Secondly, regulatory

When a non-financial company offers a banking service, the question arises of who is responsible for compliance, the platform, the partner bank or the technology infrastructure provider.

• Thirdly, behavioral

The traditional path to obtaining a loan from a bank included a pause: application, waiting, documents. This pause unconsciously served as a warning. When a financial decision is embedded directly in the checkout of an online store and approved in seconds, this pause disappears and with it part of the protection against impulsive financial decisions.

Conclusion

Embedded finance is a structural restructuring of where and how a person encounters financial decisions. It makes financial services invisible, contextual and fast and that is why they are so effective from a business point of view.

But invisibility comes at a price, in particular, a more complex infrastructure, blurred regulatory responsibility and the disappearance of the pause that previously protected the user from rash decisions.

Artem Lyashanov досвідчений підприємець, фінтех-експерт та інвестор, який понад десять років працює над розвитком і створенням інноваційних платіжних рішень.

Чи готовий банкінг до того, що рішення за нього прийматиме не людина, а алгоритм? І чи означає це загрозу для клієнта, чи навпаки нову якість сервісу?

Ця стаття про те, що таке AI-native фінанси, чим вони відрізняються від звичного ШІ в додатку банку, і чому 2026 рік аналітики називають моментом, коли штучний інтелект перестає бути допоміжним інструментом і стає основним двигуном банківських продуктів.

AI-enabled vs AI-native

Щоб зрозуміти масштаб змін, варто розділити два поняття, які часто плутають.

AI-enabled продукти це класичні сервіси, у яких штучний інтелект (ШІ) просто покращує те, що вже існувало. Швидший чат-бот, точніший антифрод-фільтр, автоматична перевірка документів. Логіка продукту лишається тією самою змінюється лише швидкість виконання.

AI-native продукти інший підхід. Штучний інтелект тут не допоміжний шар, а основний виконавчий механізм. Як зазначають аналітики Deloitte, у таких продуктах ШІ діє як основний виконавчий механізм, а не як допоміжний рівень. Рішення ухвалює і виконує сама система у межах заданих правил управління і з повною можливістю аудиту.

Чому це не просто хайп

Фінансовий сектор регулярно переживає модні технологічні хвилі, які швидко згасають. Що відрізняє цю?

• По-перше, масштаб ефекту вже прорахований аналітиками, а не є оптимістичним прогнозом стартапів;
• По-друге, інституційний банкінг це ідеальне середовище для AI-native рішень. Тут поєднуються великі обсяги даних і повторювані, але складні процеси прийняття рішень;
• По-третє, фокус банків змінюється. Раніше ШІ використовували переважно для скорочення витрат. Зараз для зростання доходу. Як прямо зазначає керівниця досліджень Deloitte Center for Financial Services Лананг Нгуєн, фінансові компанії, що рухаються першими, щоб адаптуватися та інновувати, матимуть найкращі позиції для зростання.

Що змінюється всередині банку

Дослідники MIT Sloan Executive Education виділяють кілька напрямків, де ШІ вже впливає на щоденну роботу банків:

• Кредитні рішення;
• Виявлення шахрайства;
• Клієнтський досвід;
• Регуляторна відповідність. 

Водночас фінансовий сектор лишається однією з найбільш зарегульованих галузей. У MIT Sloan це формулюють так: будь-яка технологія, що впливає на фінансові рішення, повинна відповідати суворим вимогам щодо підзвітності та захисту даних.

Тому паралельно з впровадженням ШІ банкам доводиться вирішувати інше завдання пояснюваність. Регулятор і клієнт повинні розуміти, чому система ухвалила саме таке рішення.

Що це означає для бізнесу і фінтех-стартапів

Як інвестор, що працює переважно з ранніми фінтех-проєктами, бачу кілька практичних висновків.

Дані це новий капітал. Компанії, які структурують власні дані вже зараз, отримують фундамент для будь-яких майбутніх AI-native продуктів.

Автономність вимагає прозорості. Чим більше рішень система ухвалює самостійно, тим важливіша здатність пояснити, чому вона прийняла саме таке рішення. Найбільша цінність у вбудованих рішеннях.

Artem Lyashanov регулярно аналізує глобальні та українські фінтех-тренди для провідних бізнес-медіа. Більше колонок у блозі.